«Чорнобривці насіяла мати….»
Місяць травень щедрий на знакові календарні дати. Одна з них неймовірно важлива, бо присвячена найдорожчому у світі для кожної людини – матері. Весна 2022 року вийшла досить трагічною, тому не до святкування, але як з’ясувалося, цей день об’єднав сотні, тисячі людей, для яких ім’я матері то святий вівтар…
День матері – міжнародне свято на честь сім’ї, материнства, впливу матері на суспільство. В Україні давно вже переосмислений статус жінки у політиці, бізнесі, різних сферах громадського життя. Як би нам не було важко цієї весни, але ми спільнота вдячних людей, які зберігають гуманні цінності, цінують ім’я матері-Берегині роду людського.
Запрошуємо переглянути онлайн виставку «Чорнобривці насіяла мати…», яка доступна на сайті галереї «Митець» КОНСХУ. Партнери творчої акції осередок «Мистецька світлиця», міжнародна громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі», Видавничий дім «Справи сімейні», Інформаційне агентство «Укрпрес-інфо».
Напередодні Дня матері на своїй сторінці у фейсбуці Митрополит Епіфаній звернувся до мирян. «Мати – як багато сенсів і почуттів вміщується в це коротке слово. В ньому все: і безмежна жертовна любов, і добро й ласка, і найтепліші обійми, і найрідніші очі, і лагідна посмішка, і надійний захист, і рідна домівка, і найсмачніший хліб, і найцікавіші казки, і безтурботне дитинство…
Матері, як ніхто інші, переживають найстрашніші часи жорстокої війни, рятуючи й ховаючи від куль своїх дітей, турбуючись про рідних, близьких. Материнське серце разом з воїнами на фронті. Воно – завжди поруч з пораненими у шпиталях, з тими, хто опинився в полоні, з тими, кого катують люті росіяни.
Попри страждання, біль і страх, у материнскому серці ніколи не згасає вогник співчуття і любові, який зцілює рани і дарує надію, дає сили жити, оберігати, допомагати тим, чиє життя ввірене їм Господом».
Статус жінки у суспільстві визначає рівень його цивілізованості. На думку спало щорічне свято до Дня матері, яке влаштовує в столиці України громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі», головою якої є мати-героїня Тетяна Коцеба. «Для нас важливо підтримати жінку, яка не тільки є берегинею сім’ї, народжує та виховує дітей, а й приймає участь жінок у розбудові української держави на різних сферах її розвитку. Виставка як раз і показує успішних талановитих жінок», – зазначила Тетяна Юріївна.
Художники відгукнулися своїми творами для он-лайн виставки. І так захотілося мирного неба, нашої української пісні, спокою і родинного затишку, що душа наповнилася мелодією, яку створив композитор В. Верменин. Текст пісні «Чорнобривці», яка стала хітом нашого народу, написав М.Сингаївський у Франції в 1957 році. Проста квітка х терпким ароматом перетворилася у символ любові до матері – Берегині роду людського.
У виставці прийняли участь мужні українські касандри, яких війна розкидала по білому світові. Хто опинився у Польщі, хто в Німеччині, хто у Великобританії, хто в Ізраїлі, хто на Західній Україні у пошуках спасіння життя своїх діточок та онуків, власного життя. Відгукнулися Тетяна Мельничук, Світлана Аношкіна, Паула Литовченко, Антоніна Штогрин, Тамара Недошовенко, Оля Гайдамака, Вікторія Дромарецька, Галина Бодякова, Ганна Носенко, Лідія Нечипорук, Надія Полуян-Внукова, Людмила Захарова, Антоніна Штогрин. Підтримали наш проект і чоловіки: заслужений художник України Микола Кутняхов, Олександр Мельник, члени КОНСХУ Юрій Нагулко, Сергій Кривенко, Юрій Качкін, Олексій Васільєв, Сергій Ярешко.
Тамара Ковальова представила натюрморт з чорнобривцями свого чоловіка, почесного громадянина міста Шостки Віктора Ковальова (1948-1998). Вона з хвилюванням розповідала, як ця картина створювалася, як любив життя її чоловік і як він прагнув розбудови гармонійного суспільства.
Кожний художник неповторний у своїй творчості, і той же час ми маємо розмай творів, в яких вирує душа українського народу. Які б сюжети не обирали автори, червоною стрічкою виставки проходять споконвічні цінності, серед яких вдячність, людяність, затишок рідної хати, дорогоцінна материнська любов. Галина Бодякова створила серію картин «Дотики», сповнених ніжності та романтичного настроюміж мамою та дитиною. А в сюжетах Лідії Нечипорук зачаровує тепло «Родинного дому» та хвилюючи миті материнства.
Прославляє матір-Берегиню роду людського Микола Кутняхов зворушливим образом матері з дитиною. А на полотні Олександра Мельника красномовно промовляє «Неопалима» мати, яка спроможна перенести значні випробовування заради своїх дітей. Піднята супер-сучасна тема в контексті жорстоких воєнних подій.
Юрій Нагулко створив цілий літопис з української історії, в якому домінує образ «Української мадонни», «Берегині». Художник винайшов свою формулу вдячності материнської любові, завдяки якій світ має можливість жити далі, сповідуючи гуманність та естетичні цінності. А віра матері у своїх дітей підтримує їхні духовні крила та додає творчої наснаги…
Надія Полуян-Внукова повертає нас до батьківської хати, біля якої чекає своїх дітей мати. Неймовірна енергія добра випромінює картина, яка мов живий свідок родинної любові. Тетяна Мельничук, Антоніна Штогрин. Паула Литовченко та Людмила Захарова створили пісенний оберіг квіткових композицій в якому солірують чорнобривці. Сергій Ярешко зобразив «Мамині речі», які вже стали музейними реліквіями. А для Світлани Аношкіної образ рідної мами як джерело життєдайної енергії, водоспад любові та добра. Саме такі відчуття викликає портрет її мами, який художниця завершила буквально в останні дні підготовки проекту. Олексій Васільєв переслав «Портрет мами Аиди» з кицькою, і стільки душевності в цій картини наповненій вдячної любові сина.
«Виставка загалом демонструє високий художній рівень творів, професійність, розмай талантів, почуття власної гідності авторів. Споглядаючи картини, відчуваєш дивний потік життєдайної енергії, яку передали автори через створені образи», – зазначила директор галереї, мистецтвознавець заслужений працівник культури України Карина Кравець. Досить подивитися на її керамічні шедеври серед яких «Родовід. Спіраль вічності» Вікторії Дромарецької. Твір наповнений глибиною історії наших пращурів, випромінює високу культуру художньої образності, довершеність творчого задуму.
Куточки рідної природи закарбували на своїх пейзажах Ганна Носенко, Сергій Кривенко, Юрій Качкін. У кожного свій улюблений мотив пов’язаний з батьківською хатою, криницею, дорогою серед запашних луків, квітучих садів.
Нещодавно я відкрила для себе унікальну мисткиню, котра створює динамічні характерні художні образи жінок, в яких вирує Україна. Це Оля Гайдамака мама, художниця, яка наповнює свої твори рисами автентичності, неймовірною красою орнаментів на вишиванках її героїнь. Самобутні твори-обереги промовляють символікою кодовими знаками стародавніх вірувань, випромінюють щастя материнства. Трагічні події, пов’язані з воєнною агресією ращи, художниця пропускає крізь серце – ось чому такі її твори, як «Азовсталь», «Нове життя», «Перемога» єднають нас у горнилі всенародного супротиву.
Перед нами неймовірно потужні твори, більшість яких створені як відголосок на драматичні події, що звалилися на нашу землю. І водночас, виставка має могутню життєдайну силу, наповнює наш розум, серця любов’ю до матері, родинного затишку, єднає нас навколо гуманних цінностей. Так засобами художньої образності митці промовляють до світової спільноти Україною, яка прагне миру та демонструє світові цивілізаційний вибір.
Наче квітка, розквітають на полотнах талановитих митців людські долі нашої священної української землі. «Як на ті чорнобривці погляну…» – зринають слова знайомої пісні, і так тепло стає на душі, аж сльози застилають очі…
Валентина Роменська (Єфремова)