Онлайн-виставка живопису Олександра Ворони «Понад 80 років з пензлем». 30 червня – 14 липня 2022 року

Онлайн-виставка живопису Олександра Ворони «Понад 80 років з пензлем».

 

Дитинство та юність Олександра Васильовича Ворони овіяні незабутніми враженнями від сонячних просторів острова Джарилгач, що біля Скадовська, де він народився та різнобарв’я Приазов’я. Майбутній художник, маючи емоційну натуру, підсвідомо шукав можливість висловити свої почуття, якими переповнювалась його душа.

На щастя, у Бердянську, де в той час жила сім’я хлопця, по сусідству мешкав художник, який свого часу навчався в Парижі, в студії Жерома, Яків Соломонович Хаст, до студії якого і почав ходити Сашко у свої 12 років. Як показало подальше життя, доля звела їх на довгі роки. Під час Великої вітчизняної війни, Я. Хаст опинився в Уфі, де прожив останні роки свого життя. Після  закінчення війни, Олександр знайшов можливість відвідати свого вчителя і ця їхня зустріч була останньою,хоча листування продовжувалось до останніх років життя Якова Соломоновича. Зараз листи Я. Хаста знаходяться на збереженні в Бердянському художньому музеї.

Жорстока війна, де Олександр отримав поранення під час звільнення Севастополя від фашистських загарбників, перервала фахові навчання на довгі сім років. Забігаючи наперед, скажемо, що свою подяку медсестрам, які рятували життя пораненим бійцям, через багато років художник висловив, написавши картину «Вони не знали своєї долі».

В післявоєнні роки було навчання у Львівському, а потім, в зв’язку з переведенням факультету графіки, в Харківському художніх вузах. Після закінчення інституту, Олександр домігся отримання вільного диплому, що давало можливість самостійно шукати собі місце працевлаштування, що було виключенням на той час.

Свій творчий шлях художник почав з оформлення книжок, співпрацював з видавництвами «Радянська школа», «Дніпро», «Сільгоспвидав», але невдовзі захопився плакатним мистецтвом, що на той час було доволі новим і актуальним.

Праця в цій царині давала можливість нестандартного пошуку композиційних рішень, використання відкритих кольорів, орнаментальної пластики. Художник був учасником великої кількості виставок, в тому числі Бієнале плакату у Варшаві, яке на той час було мистецьким майданчиком світового рівня.

Будучи членом художньої ради видавництва «Укррекламфільм» з 1961 по 1974 роки Олександр Ворона сам створив понад 50 кіноплакатів,серед яких афіші до фільмів Тимофія Левчука, який був головою спілки кінематографістів України і просив,щоб до його фільмів замовляли афіші саме цьому автору. Такі культові радянські фільми, як «Помилка Оноре де Бальзака», «Дикий собака Динго», «Доживемо до понеділка» « Ватерлоо», та багато інших в Україні рекламував Олександр Ворона.

Пізніше, коли архітектурні будови почали широко оздоблювати творами монументального мистецтва, Олександр Ворона долучився до цієї течії, зайнявши своє гідне місце в цій галузі. Серед монументальних творів відомі киянам та гостям столиці керамічні панно в підземному переході на нинішньому Майдані незалежності, виконані у 1969 році в манері народних творів декоративно – ужиткового мистецтва. Ліричні вітражі в магазині «Каштан», вітраж в будинку МВС, мозаїки на фасаді Житомирського політехнікуму, вітражі в будинку культури села Вергуни на Черкащині. Окреме місце серед робіт майстра посідає серія одинадцятиметрових вітражів для монумента на честь полеглих у великій вітчизняній війні громадян Узбекистану в обласному центрі Карші.

Серед творчого доробку художника є також і пейзажі, портрети, натюрморти створені на найвищому професійному рівні протягом життя в техніках акварелі, темпери, олії, олівця, вугілля, пастелі та ін.

Серії робіт та етюдів були створені О. Вороною на пленерах в Прибалтиці, Криму, під час подорожей Карпатами, Болгарією, начерки та слайди зроблені під час відвідування Польщі, Кавказу, Узбекистану. Окремо треба відмітити замальовки та фотографії зроблені під час відрядження на Кубу, яке відбулося у 1975 році.

Впродовж багатьох років Олександр Васильович був головою Республіканської художньої ради з монументального мистецтва. Працював також на посаді головного художника Художнього фонду України.

Більше 40 років присвятив викладацькій роботі – 25 років в Академії мистецтва та архітектури на посаді професора,10 років в інституті ім. Бойчука, чималий час в університеті «Україна».

Багаторічна творча та громадська робота Олександра Васильовича відзначена званням Заслуженого діяча мистецтв України.

Олександр Васильович Ворона помер 24 вересня 2021 року на 97 році життя.

 

“Кримська весна”; 50×70, картон, олія, 1986
“Кримський краєвид”; 52×75; картон, олія; 1988
“Тигрові лілії”; 60×75; картон, олія; 2004
“Жовтий кущ в долині”; 50×70; картон, олія; 1988
“Блакитні гори”; 50×70; картон, олія; 1988
“Бузок”; 50×70; картон, олія; 2003
“Адалари”; 50×70; картон, олія; 1988
“Польові квіти”; 50×70; картон, олія; 1997
“Вуличка Гурзуфа”; 52×75; полотно, олія; 1988
“Крим”; 50×70; картон, олія; 1988
“Квітник”; 52×75; картон, олія; 2004
“Ранковий туман”; 50×80; картон, олія; 2001
“Рожеві дерева”; 40×50; картон, олія; 1986
“Озерце біля Псла”; 50×70; картон, олія; 2002
“Човни під скелею”; 50×70; картон, олія; 1986
“Ганок”, 50×70; картон, олія; 2005
“Будинок з терасою”; 50×70, картон, олія; 1988
“На обрії Шишаки”; 50×70, картон, олія;1998
“В Гурзуфі”; 50×70, картон, олія, 1986
“Квіти і м’яч”, 50×70, картон, олія, 1999

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *