П’ятсот років тому люди були впевненні, що світ плаский, поки італійський вчений Галілей не довів зворотне. У нас час більшість людей вважає, що час лінійний і пливе по прямій з минулого через сьогодення у майбутнє. Але сучасні митці знають, що минуле, футуристичне майбутнє та сьогодення існують одночасно. Ця сакральна істина відома митцям з сивої давнини.
Справжнє мистецтво – дуже самотня річ. Художники потребують довгого періоду споглядання у тиші, адже у цей момент вони можуть переноситися у світи, в які пересічні люди ніколи не попадуть. Це дуже самотній досвід і дуже самотні місця. Художник пропускає через себе нові сенси та відчуття. Якщо це щиро та дуже важливо для художника, існує велика ймовірність знайти однодумців і навіть поцінувачів.
Учасники проєкту надають своїм світлинам уповільнений ритм, а також «рух спокою». Вони висмикують нас з виру подій навколо нас, деренчання швидкостей нашого часу, з обстрілами та щоденними звістками з фронту. Вони протягують нам руку та пропонують зупинитись, вдивитись в середину себе, а потім вивчати поглядом небо.
У своїх роботах учасники проєкту «Відчуття часу» досліджують плинність краси сьогодення, культурної пам’яті, що маскується серед об’єктів навколо нас та пробують зробити послання у майбутнє. Вони повертають нам надію, що підґрунтям світобудови є краса та гармонія, а не хаос та безнадія.
