Є творчі особистості, які вміщують в собі цілий всесвіт культурно-мистецьких цінностей. Їхні дослідження та кінцевий результат створюють вагоме підґрунтя самоідентичності свого народу. Такі цільні натури вміють відсіяти плевели від істинного зерна і вивести власну формулу віддзеркалення епохи. Саме до таких дослідників відноситься мистецтвознавець, художник, викладач, професор, заслужений діяч мистецтв, академік, володар Національної премії ім. Т. Шевченка, член-кореспондент НАН України, Платон Олександрович Білецький (1922-1998).
Народжений в родині науковців, вихований в колі носіїв гуманності, культури, естетства він не тільки увібрав в себе вище означені цінності, а й вивів власну формулу української самоідентичності. Поєднання художника та теоретика мистецтвознавчої науки роблять його праці ґрунтовними для культурологічної спадщини. А такі напрями, як образ «Козака Мамая», виведення генези творчості Георгія Нарбута, характеристика «Портретного живопису ХVII–ХVIII ст.», особливого поцінування заслуговує виділення вченим творчості Шевченка-художника, що в цілому сприяло створенню вагомого підґрунтя для національного вектору українського мистецтва. Дослідження П. Білецького в царині теорії та історії українського мистецтвознавства взагалі дали поштовх до формування розвитку національного мистецтвознавства.
Вчений цікавився мистецтвом Китаю, Японії, видатними художниками Західних та Східних держав. Завдяки ініціативи П. Білецького було створено відділ Сходу в музеї Ханенків. Білецький перекидав мости між світовими творчими знахідками до України, створюючи міцне суто українське підґрунтя. Блискучий аналітик, він також постійно спрямовував увагу для визначення українського мистецтва у світовому форматі.
Платон Білецький – автор понад 200 фундаментальних наукових праць, зокрема 15 монографій. Основні роботи: «Китайське мистецтво», «Козак Мамай, Українська народна картина», «Українське мистецтво ХVII–ХVIII ст.», «Одержимий малюнком (повість про японського художника Хокусая)», «Українське мистецтво у світовому художньому процесі», «Георгій Іванович Нарбут. Нарис про життя і творчість», «Апостол України. Життя і творчисть Тараса Шевченка» тощо.
Окрім теоретичних надбань, П. Білецький був цікавим художником з вишуканим творчим смаком, яскравими глибокими психологічними образами. Музою багатьох картин була його вірна дружина, соратник по творчості Горіслава Михайлівна. Гостинність цієї унікальної родини автор статті відчула на собі в період життєвих випробувань.
Мені пощастило втілити в життя декілька порад вченого стосовно Сумського регіону, з особливим козацьким статусом і специфікою прикордоння. «Північна Пальміра України ваша батьківщина, сам Бог велів», – якось сказав Платон Олександрович при зустрічі. Даруючи мені книги та малюнки, він завжди казав «авось пригодиться».
На Платонівських читаннях, я оприлюднила матеріал «Художники педагоги НАОМА вихідці з Сумщини», як вдячність своєму наставнику. А вихідцям з Сумщини (на яких спрямовував мою увагу Платон Олександрович) Миколі Макаренку, Івану Кавалерідзе, Миколі Стороженку присвятила окремі проекти, втілені через осередок «Мистецька світлиця». Такі громадські організації, як Київська організація НСХУ, «Сумське земляцтво у місті Києві», «Федерація жінок за мир у всьому світі», «Федерація миру» стали отим вагомим підґрунтям, для підтримки численних творчих проектів автора статті, які увійшли в культурно-мистецький простір сучасності.
Про унікальність наукових розробок Платона Олександровича блискуче сказала Л. Міляєва (1925-2022): «Феномен був у тому, що П. О. і його родина були винятковими в Україні. Аналізуючи портрет Долгорукова, пензля Самуїла, П. О. показав сутність українського бароко!». О. Федорук називав Платона Білецького живою легендою, в світі якого проходять наукові «Платонівські читання». Ю. Іванченко порівняв незбагненну глибину знань П. Білецького з інтелектуалами епохи Відродження.
Київська організація НСХУ має секційну премію імені П. Білецького, якою щорічно нагороджуються мистецтвознавці за свою дослідницьку діяльність в галузі українського образотворчого мистецтва.
Стаття присвячена сторіччю з дня народження унікального мистецтвознавця, який збагатив мистецтво, культуру України своїми науковими відкриттями, заклав підвалини для визначення українського мистецтва у світовому форматі.
Валентина Єфремова
мистецтвознавець, член НСХУ, засновник «Мистецької світлиці», заслужений працівник культури України, лауреат премії ім П.Білецького, ордена св. великомучениці Варвари, Міжнародний Посол миру.
Акварель П. Білецького друкується вперше.
